К.б.н. Григорова Н.В., Задорожня В.Ю., к.б.н. Єщенко Ю.В.,

Миргородська К.П.

Запорізький національний університет

Вплив алкоголізації на вміст цинку та секреторного матеріалу в гранулоцитах крові у мишей та щурів різного віку

Активність алкогольдегідрогенази, яка перетворює етанол в організмі, знижена у молодих та алкоголізованих тварин [1]. Ця активність залежить від присутності в ферменті іонів цинку [3]. На прикладі гранулоцитів крові нами було досліджено вміст цинку та секреторного матеріалу в клітинах у молодих та алкоголізованих мишей і щурів.

В дослідах було використано 64 миші та 61 щур. Молодих тварин брали в віці 3-6 місяців, дорослих – 6-12 місяців. Алкоголізували тварин введенням їм в шлунок через зонд етанол в дозі 2 мл/кг дев’ятиразово з інтервалами в 3 дні між уведеннями. Тварин забивали через 3 доби після останнього введення етанолу та взяття крові з хвоста.

Мазки крові фіксували в парах формаліну впродовж 5 хвилин. Для цитохімічного визначення цинку мазки забарвлювали 0,2% водно-аміачним розчином дитизону. Тривалість забарвлення – 3 години. Потім мазки промивали дистильованою водою та замикали в желатин.

На препаратах у цитоплазмі зернистих лейкоцитів виявляли червоні гранули. Для цитохімічного визначення секреторного матеріалу в гранулоцитах крові на мазки наносили на 1 хвилину розчин метилового зеленого. Потім мазки промивали впродовж 5 хвилин дистильованою водою та забарвлювали 1% розчином еозину протягом 30 хвилин. Після цього мазки промивали впродовж 5 хвилин в дистильованій воді, підсушували на повітрі та досліджували з використанням імерсійної системи. На препаратах у цитоплазмі нейтрофілів виявляли фіолетову зернистість.

Інтенсивність цитохімічних реакцій оцінювали за трибальною системою [2]. Слабопозитивну реакцію оцінювали одним балом, помірну – двома, виражену за інтенсивністю реакцію – трьома балами. На підставі досліджень 100 клітин середні величини виражали в умовних одиницях (у.о).

У контрольних (дорослих, інтактних) мишей інтенсивність цитохімічної реакції дитизону складала 1,1 ± 0,9 у.о., МЗЕ – 0,6 ± 0,4 у.о. У щурів отримані дані відносно 1,2 ± 0,09 у.о. та 0,7 ± 0,04 у.о.

У молодих інтактних мишей цинку в гранулоцитах крові визначили

0,7 ± 0,05 у.о. (на 36% менше контролю, р<0,001). При алкоголізації у дорослих мишей цинку виявляли 0,6 ± 0,08 у.о. (45%, р<0,001).

Аналогачні результати одержані при дослідженнях цинку в гранулоцитах крові щурів. У молодих інтактних тварин цинку визначали 0,8 ± 0,06 у.о. (33%, р<0,001). Ще менше цього металу виявляли у дорослих алкоголізованих щурів (0,7 ± 0,047 у.о., 42%, р<0,001), і ще менше – у молодих алкоголізованих тварин (0,4 ± 0,03 у.о., 67%, р<0,001).

Отримані дані указують на те, що у молодих та алкоголізованих мишей і щурів вміст цинку в гранулоцитах крові занижений. Дефіцит цього металу стає найбільш вираженим при введенні етанолу молодим тваринам.

Вміст секреторного матеріалу в гранулоцитах крові у молодих інтактних мишей складав 0,4 ± 0,02 у.о. (на 33% нижче контролю, р<0,001). Найменші дані отримували у молодих алкоголізованих мишей (0,2 ± 0,03 у.о., 67%, р<0,001).

Схожі результати спостерігали в дослідах на щурах. У молодих інтактних тварин вміст секреторного матеріалу в гранулоцитах крові складав 0,5 ± 0,03 у.о (29%, р<0,001). Подібні дані були отримані при обстеженні дорослих алкоголізованих щурів (0,5 ± 0,02 у.о., 29%, р<0,001). Найменша кількість секреторного матеріалу визначалась у молодих алкоголізованих щурів (0,3 ± 0,03 у.о., 57%, р<0,001).

Таким чином, дефіцит цинку в гранулоцитах крові супроводжувався зменшенням вмісту в них секреторного матеріалу, що вказує на можливий зв’язок цих двох компонентів в клітинах. Результати також указують на повишену чутливість до цитотоксичної дії етанолу клітин у молодих тварин, що можна пояснити більш низькою активністю алкогольдегідрогенази в організмі таких тварин.

Література:

1. Буров Ю.В., Ведерникова Н.Н. Нейрохимия и фармакология алкоголизма. – М.: Медицина, 1985. – 240 с.

2. Хейхоу Ф., Кваглино Д. Гематологическая цитохимия. – М.: Медицина, 1983. – 320 с.

3. Vallee B.L. Zinc: biochemistry, physiology, toxicology and clinical pathology // Biofactors. – 1988. – Vol.1, №1. – P.31 – 36.